Особливості розвитку, навчання та виховання дітей з порушенням мовлення. Мовлення



Скачать 15,79 Kb.
Дата30.11.2020
Размер15,79 Kb.

Особливості розвитку, навчання та виховання дітей з порушенням мовлення.

Мовлення – складна функціональна система, для формування якої потрібен своєчасний розвиток мовних структур та їх співдружня робота в поєднанні з умовами соціально-психологічного впливу на розвиток дитини.

Умови формування нормального мовлення:

  • Збережена ЦНС дитини

  • Наявність нормального слуху і зору

  • Достатній рівень мовленнєвого спілкування з дорослими.

Стадії розвитку мовлення:

1 стадія – 0 - 2 місяців – крик переважає над іншими рефлекторними звуками.

2 стадія – 2 – 5 місяців – поява гуління і сміху. З трьох місяців крик видозмінюється залежно від стану дитини (біль, голод, дискомфорт). 6 – 8 тиждень – «з’являється соціальна посмішка».

3 стадія – 4 – 7.5 місяців – характеризується появою лепету. В 5 – 6 місяців дитина починає вимовляти сполучення губних і язикових приголосних.

4 стадія – 5 – 7.5 – 12.5 місяців – розквіт лепету. Звуки лепету нагадують звуки мови. Початок розуміння зверненого мовлення.

5 стадія – 9 – 18 місяців – інтенсивний розвиток розуміння зверненого мовлення. Спілкування дитини з дорослими. Дитина встановлює контакт через яскраві предмети і іграшки, якими вона активно маніпулює.

6 стадія – 2 – 3 роки – Дитина супроводжує мовленням свої ігри та предметні дії, ставить багато запитань і відповідає на запитання дорослих. Поступово мовлення стає провідним засобом спілкування і розвитку мовлення.

7 стадія – 3 – 5 років – Розвивається координація між диханням, фонацією і артикуляцією, що забезпечує плавність мовлення.

8 стадія – 5 – 6 років – нормальний розвиток мовлення дозволяє дитині на кінець дошкільного віку перейти до нового етапу – оволодіння письменним мовленням.

Характеристики порушення мовлення у дітей :



  • Самостійно не зникають, а закріпляються;



  • Позначаються на подальшому розвитку дитини, затримуючи й ускладнюючи його;



  • Потребують логопедичної допомоги.

Основними причинами порушень мовлення є :

  • Спадкові фактори

  • Внутрішньоутробна патологія, зокрема: інфекційні чи соматичні захворювання, травми, несумісність крові за резус-фактором, інтоксикації та ін.

  • Пологові травми або асфіксія

  • Різні захворювання чи травми у перші роки життя

  • Соціально-психологічні фактори: недостатність емоційного і мовленнєвого спілкування, з дорослими, двомовність у сім’ї, надмірне стимулювання мовленнєвого розвитку дитини.

Класифікації порушення мовлення

  • алалія – відсутність або недорозвиток мовлення внаслідок органічного; ураження мовленнєвих зон кори головного мозку;

  • афазія – повна або часткова втрата мовлення, обумовлена локальними пошкодженнями головного мозку;

  • дислексія (алексія) – часткове (повне) порушення процесів читання;

  • дисграфія (аграфія) – часткове (повне) порушення процесів письми;

Порушення усного мовлення

  • афонія, дисфонія – відсутність або порушення голосу

  • тахілалія – патологічно прискорений темп мовлення

  • брадилія – патологічно уповільнений темп мовлення

  • заїкання – порушення темпо-ритмічної організації мовлення, обумовлене судомним станом м’язів артикуляційного апарату

  • дислалія – порушення вимовної сторони мовлення при нормальному слухові і збереженій іннервації мовленневого апарату

  • дизартрія – порушення вимовної сторони мовлення, обумовлене недостатньою іннервацією мовленнєвого апарату

  • ринолалія – порушення тембру голосу і звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовлення.


Поделитесь с Вашими друзьями:


База данных защищена авторским правом ©psihdocs.ru 2019
обратиться к администрации

    Главная страница