Затверджую Методична розробка

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Імені М.І. Пирогова
,,Затверджено,,
на методичній нараді

кафедри очних хвороб

2ОО8р.№___

завідувач кафедри

професор Салдан Й.Р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІІ

ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ

Навчальна дисципліна	Офтальмологія
Модуль №	1
Змістовний модуль №
Тема заняття	Рефракція та аккомодація
Курс	4
Факультет	Медичний

І. Актуальність теми.

Без досконалих знань анатомії та фізіологічних процесів органа зору, його захисного апарату неможливо освоїти жоден з розділів офтальмології. Функції зорового аналізатора лежать в основі всієї трудової та творчої діяльності людини. Через орган зору, який відноситься до сенсорних систем організму людини, в мозок поступає основна кількість інформації (~90%) про навколишнє середовище. Достатньо миттєвого погляду, щоб замінити тисячі слів та звуків.

Сприйнята оком інформація через ланцюг електрофізіологічних імпульсів кодується у нервову активність. Поступаючи в кору головного мозку, сигнали аналізуються та синтезуються в зоровий образ. Для зорового аналізатора, адаптованого до спектра світлового випромінювання з довжиною хвилі 380-760 нм, властиве просторове сприйняття глибини, переміщення предметів, їх віддаленості й тілесності.

Орган зору складається з чотирьох частин: 1) периферичної (сприймаючої) – очне яблуко з придатками; 2) провідних шляхів – зоровий нерв (аксони гангліонарних клітин), хіазма, зоровий тракт; 3) підкіркових центрів – зовнішні колінчасті тіла, передні шляхи чотиригорбикового тіла, зорові подушки; 4) кіркових центрів потиличної ділянки з 17, 18, 19-м полями Бродмана.

Ґрунтовні знання топографо-анатомічних особливостей відповідних частин зорового аналізатора є фундаментом до вивчення його захворювань.

ІІ. Конкретні цілі

Вивчити анатомічну будову органа зору та його придатків. Засвоїти фізіологічне призначення кожного відділу ока та зорового аналізатора в цілому.