Вікові та гендерні особливості прояву проблеми психічного здоров'я особистості



Скачать 83,98 Kb.
страница1/14
Дата24.05.2018
Размер83,98 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Розділ 2

ВІКОВІ ТА ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ПРОБЛЕМИ

ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ'Я ОСОБИСТОСТІ


    1. ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОБЛЕМИ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ'Я ОСОБИСТОСТІ

      1. Вікові особливості формування внутрішньої картини

Будь-які спроби (від античності до сьогодення) пізнати вікові особливості психічного розвитку особистості завжди опинялися перед необхідністю з'ясування його джерела, рушійних сил, сфери розгортання, а також закономірностей і наслідків. У поглядах на цю проблематику окреслилися дві точки зору, жодній з яких не вдалося побачити її у всій багатоманітності. Прибічники однієї розглядали індивідуальний розвиток як розгортання закладених в організмі задатків, іншої — як зародження і формування нових якостей під впливом зовнішніх чинників. У цих двох інтелектуальних фокусах формувалися різноманітні наукові концепції, теорії, моделі психічного розвитку особистості.
Сутність психіки і особистості. Дослідження змісту, закономірностей, механізмів і динаміки психічного та особистісного розвитку людини передусім пов'язані з розумінням сутності психіки та особистості.Психіка (грец. psychikos — душевний) — функція мозку, сутність якої полягає в активному відображенні людиною об'єктивної реальності та регулюванні поведінки й діяльності.
Психіка є надскладною ідеальною системою, якій притаманні нестійкість, відкритість і нелінійність. Для її характеристики неможливо використати традиційні уявлення про простір. Структура цієї системи не зводиться до просторової сукупності елементів, вона вміщує в собі різні види психічних явищ. Складовими (елементами) її є локалізовані процеси. Психіці властиве своєрідне перекриття елементів. Наприклад, не існує межі між особистістю і свідомістю, між свідомим і несвідомим, між емоціями й інтелектом, між особистістю і духовністю людини тощо. У цій системі є більш-менш постійні та нестійкі феномени, наприклад тривалі переживання і ситуативні емоційні спалахи.

Внутрішня картина здоров'я - складова частина самосвідомості, яка під впливом інтеро- і екстерорецепторів формує уявлення про фізичний стан, що супроводжується своєрідним емоційним фоном. Для дитини здоров'я набуває сенсу тільки тоді, коли вона починає розуміти його значення для ефективного виконання тієї чи іншої діяльності в грі або навчанні.

У створенні внутрішньої картини здоров'я бере участь вся особистість у цілому. Чим складніше психіка, чим різноманітніші мотиви діяльності, тим більшого значення набуває для дитини її стан здоров'я. Внутрішня картина здоров'я - своєрідний еталон здорової людини. Цей еталон може бути досить складним і вміщувати в собі різні елементи у вигляді образних уявлень і логічних узагальнень (В. М. Смирнов, Т. М. Рєзнікова, 1983). Зі сказаного випливає, що в процесі розвитку особистості формується сукупність психічних процесів, за допомогою яких індивід здатний усвідомлювати себе як суб'єкта діяльності, а його уявлення про себе поступово складаються в образ "Я". І образ "Я", і ставлення до власного здоров'я змінюється з віком.

Судити про здоров'я дитини на першому році життя можна за допомогою спостереження як за її настроєм у стані пильнування, так і за її реакціями на близьких та на іграшки. У здорової дитини переважає ейфоричний відтінок настрою. На появу матері вона реагує посмішкою і загальним пожвавленням.

На другому році життя здорова дитина активна і допитлива, вивчає навколишній життєвий простір, знаходиться в постійному русі, намагається брати участь в іграх, яскраво і безпосередньо проявляє свої емоції. Надалі розширюється запас слів, який дозволяє дошкільнику висловлюватися не тільки про те, що відбувається довкола, але й про свій внутрішній стан.

Здатності висловлювати ставлення до свого фізичного стану (стану здоров'я) передує розвиток гігієнічних навичок: уміння стежити за чистотою тіла, зубів, волосся тощо. Однак усвідомлення власних рухових реакцій відбувається лише в кожного другого малюка 3-4 річного віку.

А вже у 6-7 річному віці такою здатністю володіють близько 95% дітей (О. В. Запорожець, 1986). З цього можна зробити висновок про поступовий розвиток змістовної сторони образу "Я", який дозволяє дітям тільки в молодшому шкільному віці більш-менш повно сприймати свої фізичні властивості. Саме до цього віку дитина стає членом суспільства і здатна пізнавати наявні відносини в реальному світі, свідомо досягати поставленої мети (Л. І. Божович, 1968). Цей рівень свідомого розвитку вже дозволяє дитині виражати в словах своє ставлення до власного зовнішнього вигляду, конституції і функціям тіла.

У віці 6-7 років дитина здатна не тільки оцінювати своє здоров'я, але і намагається зберігати його, користуючись постійною підтримкою дорослих. Чимало дітей володіє значними знаннями про своє тіло. Проте, ці знання можуть бути ще неясними і помилковими. Щоб стимулювати малюка до збереження свого здоров'я, а також з метою розширення його знань про походження певних хвороб, батькам корисно вчасно давати необхідну інформацію про будову і функції організму. Це не означає, однак, що отримані нові знання повинні обов'язково звільнити дитину від занепокоєння з приводу того чи іншого захворювання (Д. М. Ісаєв, 1985).

Найбільш важливим заходом щодо підтримки здоров'я діти вважають харчування і слухняність. Після 6-7 років діти починають усвідомлювати реальність імовірності захворіти. Ставлення до здоров'я, як і судження про нього, пов'язані не тільки з придбанням певних знань, але і з виникненням складних розумових операцій, які стають можливими у віці близько 10 років (J, Piaget, 1959).

У віці 10-11 років ставлення дітей до здоров'я проявляється в іграх, у самостійних турботах про своє тіло і дотриманні розпорядку дня. Розуміння особливостей формування у дитини внутрішньої картини здоров'я дає наступне висловлення Е. Claperede (1946): "Ми починаємо щось усвідомлювати тільки в міру нашої непристосованості". Коли у відношенні до об'єкту створюється деяке розходження, виникає стан непристосованості організму, і ця непристосованість дає привід для усвідомлення.

Оцінюючи своє здоров'я або свої фізичні якості, у дитини може виникнути ситуація, коли вона бачить розходження між власним уявленням про свою силу, спритність і фактичною нездатністю виконати ту чи іншу фізичну вправу. Констатація дитиною цього розходження, на думку багатьох дослідників, приводить до усвідомлення недостатності власних фізичних здібностей.

Особливу увагу в сприйнятті власного "Я" привертають метаморфози тіла, які з'являються у періоді статевого дозрівання. Соматичні зміни руйнують уже сформований у цей період життя образ "Я" і вимагають створення нового тілесного "Я". Як відомо, саме зі сприйняття власного тіла у свідомості створюється тілесний образ, формується почуття себе. Образ тіла, який відносно стабільний між 8 і 11 роками, зазнає безліч змін, що досягають максимуму у 14-річному віці, і поступово стабілізується знову у 18 років. Тому протягом перед-пубертатного і пубертатного періодів у дітей може виникати тривожність, заклопотаність і незадоволеність своїм зовнішнім виглядом.

У віці 10-17 років спочатку переживаються диспропорції, які торкаються окремих аспектів образа тіла (ступні, ноги, руки), потім - загального образу тіла (ріст, маса), а пізніше - диспропорцій таких частин тіла, як обличчя, кінцівки. Хлопчики проявляють велику заклопотаність і тривожність у зв'язку з розвитком статевих органів, а дівчатка - у зв'язку з ростом молочних залоз (Д. М. Ісаєв, Б. Є. Мікіртумов, О. І. Богданова, 1976).

Щоб зберегти цінність образу "Я", особистість змушена включати такі захисні механізми, які знижують тривожність, але дозволяють при цьому зберегти позитивне ставлення до себе. В одному випадку виникає зосередженість на певній діяльності, в іншому - компенсуються негативні аспекти образу "Я", у третьому - людина запобігає конфронтації з інформацією, яку не вдається нейтралізувати (це питання більш докладно розглядається в розділі, присвяченому механізмам компенсації).

Пубертатний (від лат. pubertatis - статева зрілість) - період статевого дозрівання, який припадає на вік 12-18 років. Перед-пубертатний період - передує пубертатному і припадає на 8-11 років.



Поделитесь с Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База данных защищена авторским правом ©psihdocs.ru 2019
обратиться к администрации

    Главная страница