Сила моменту посібник з духовного просвітління



страница20/50
Дата19.06.2022
Размер1,17 Mb.
#186379
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   50
Связанные:
Syla momentu zaraz


ГЛАВА ЧЕТВЕРТА
СТРАТЕГІЇ РОЗУМУ ДЛЯ
ВТІКАННЯ СЬОГОДЕННЯ МОМЕНТУ
ВТРАТА ДІЙСНОГО МОМЕНТУ: У ЧОМУ СУТЬ ЦІЄЇ
ОМАНИ


Навіть якщо я цілком приймаю те, що час - це, в остаточному підсумку, ілюзія, то що нового це може внести в моє життя? Так чи інакше, але мені однаково доводиться жити у світі, у якому час є абсолютною домінантою?

Згода на рівні розуму - це всього лишень ще одна думка, і вона не може внести у твоє життя яку-небудь помітну розмаїтість. Для того щоб осягнути цю істину, тобі потрібно нею жити. Коли кожна клітинка твого тіла присутня в цьому настільки, що відчуває вібрацію життя, і коли ти в кожний момент здатний відчувати життя як радість Буття, тоді можна сказати, що ти вільний від часу.




Але завтра мені потрібно оплатити ось ці рахунки, і ще я продовжую старитися, і потім умру, як і всі інші. Як же я можу сказати, що вільний від часу?

Завтрашні рахунки - не проблема. Зникнення фізичного тіла - також не проблема. Втрата дійсного моменту - от проблема або навіть суть омани, що перетворює просту ситуацію, рядову подію або емоцію в особисту проблему й страждання. Втрата дійсного моменту - це втрата Сущого.


Бути вільним від часу означає бути вільним як від психологічної потреби в минулому, яка необхідна тобі для ототожнення, так і від психологічної потреби в майбутньому, яка необхідна тобі для найповнішої реалізації. Це найглибша й повна трансформація свідомості, яку ти тільки можеш собі уявити. У деяких рідкісних випадках подібне зрушення свідомості відбувається драматично й радикально, відразу в усіх. Якщо це трапляється, то, як правило, через тотальну поступливість в самій гущавині великого страждання. Однак більшості людей доводиться над цим потрудитися.
Коли ти випробовуєш перші проблиски позачасового стану свідомості, то починаєш розгойдуватися між вимірами часу й присутності. Спочатку ти починаєш усвідомлювати, наскільки рідкісно твоя увага дійсно зосереджена на дійсному моменті. Але знання того, що ти не є присутнім, уже велике досягнення: це знання і є присутність — навіть якщо спочатку, перед тим, як знову зникнути, воно протриває тільки кілька секунд годинного часу. Тоді ти починаєш все частіше й частіше вибирати направити фокус своєї свідомості на дійсний момент, а не на минуле або майбутнє; і коли б ти не відчув, що знову втратив дійсний момент, то знаходиш здатність перебувати в ньому не кілька секунд, а набагато довше, як могло б здатися зовні, якщо розглядати це з погляду годинного часу. Тому, перше аніж ти міцно влаштуєшся в стані присутності, так сказати, перше аніж станеш повністю усвідомленим, ти ще якийсь час будеш гойдатися між усвідомленістю й неусвідомленістю, між станом присутності й станом ототожнення з розумом. Ти знову й знову будеш втрачати дійсний момент, і повертатися в нього. Зрештою, згодом присутність стане твоїм переважаючим станом.
Більшість людей або ніколи не випробовують стан присутності, або переживають його тільки випадково й дуже коротко, у рідкісних випадках, причому зовсім не розуміючи, що це таке. Більшість людей поневіряються не між усвідомленістю й неусвідомленістю, а лише перескакують із одного рівня неусвідомленості на іншій.
ЗВИЧАЙНА НЕУСВІДОМЛЕНІСТЬ І ГЛИБОКА НЕУСВІДОМЛЕНІСТЬ


Що ви маєте на увазі під різними рівнями неусвідомленості?

Як тобі, можливо, відомо, у сні ти постійно переходиш із фази глибокого сну у фазу сновидінь і назад. Точно так само відбувається й під час пильнування: більшість людей переноситься зі стану простої неусвідомленості в стан глибокої неусвідомленості й назад. Звичайною неусвідомленістю я називаю перебування в стані ототожнення себе зі своїм розумовим процесом, тобто з емоціями, реакціями, бажаннями, а також з тим, до чого ти випробовуєш відразу. Для більшості людей це нормальний стан. Коли ти перебуваєш у цьому стані, то тобою керує еготипічний розум, і ти не можеш усвідомлювати Суще. Це ще не є станом переживання гострого болю або величезного нещастя, хоча й відрізняється наявністю хоч і несильного, але майже постійного занепокоєння, невдоволення, нудьги або нервозності, що існують у вигляді деякого статичного тла. Ти можеш його навіть не зауважувати, тому що це тло є настільки звичною частиною твого “нормального” життя, що сприймається як якийсь неголосний фоновий шум, щось подібне до гудіння, що видає вентилятор кондиціонера, поки він не зупинився. Але варто йому зупинитися - як ти відразу випробовуєш полегшення. Щоб хоч якось угамувати своє головне занепокоєння, багато з людей неусвідомлено прибігають до використання в якості своєрідного анестетика таких речей, як алкоголь, наркотики, секс, їжа, робота, телевізор і навіть шопінг. Коли занепокоєння приходить, то дії, які могли б стати приємними й принести радість при їхній помірності, починають приймати характер нав'язливої, обов'язкової діяльності, тобто виникає нав'язлива потреба їх повторювати, і тоді якнайбільше, чого в такий спосіб вдається досягти, - це лише надзвичайно короткочасні симптоми полегшення.


При звичайній неусвідомленості занепокоєння перетворюється в біль, а при глибокій воно трансформується в гостре й більше відверте страждання або нещастя - і тоді всі “йде погано”, а це приводить его в переляк, тоді життєва ситуація кидає тобі серйозний виклик, тоді існує загроза або небезпека якої-небудь серйозної втрати, не важливо - реальна або вигадана, або у твоїх взаєминах виникає конфлікт. А це вже більше глибокий й більше сильний різновид простої неусвідомленості, що відрізняється не тільки за своїми якостями, але й за глибиною.
При звичайній неусвідомленості поведінковий опір, а то й зовсім заперечення того, що є, створює занепокоєння й невдоволення, які більшість людей приймають за нормальний плин життя. Коли обставини стають зухвалими або починають становити загрозу для его, його опір стає набагато більше шаленим, і це вносить у ситуацію потужний заряд негативу у вигляді озлобленості, сильного страху, агресії, депресії й тому подібного. Перехід у стан глибокої неусвідомленості часто може означати те, що тіло болю перейшло в активний стан, або те, що ти з ним ототожнився. Якби стан глибокої неусвідомленості ніколи не виникав, то фізичне насильство було б просто неможливе. Це з легкістю може відбуватися там, де юрба людей, або навіть цілий народ, починає генерувати колективне негативне енергетичне поле.
Кращим індикатором твого рівня усвідомленості є те, як ти розбираєшся з викликами, які кидає тобі життя. Якщо в зухвалу ситуацію попадає неусвідомлена людина, то звичайно в неї є тенденція ставати ще більш неусвідомленою, а в усвідомленої людини - ще більш усвідомленою. Ти можеш використати цей виклик або з метою свого пробудження, або можеш дозволити йому вштовхнути тебе в ще більш глибокий сон. Тоді сновидіння на рівні звичайної неусвідомленості перетворюється в дійсний кошмар.
Якщо ти не можеш перебувати в стані присутності у звичайних умовах, наприклад, коли сидиш у кімнаті один, гуляєш по лісі або слухаєш кого-небудь, то ти не зможеш залишатися усвідомленим й у тому випадку, коли щось піде “не так” або коли потрапиш у важку ситуацію, або коли зіштовхуєшся з “важкими” людьми, із втратами або з загрозою втрати. Ти будеш захоплений реакцією, що, в кінцевому підсумку, являє собою одну з форм страху, і будеш втягнутим у стан глибокої неусвідомленості. Для тебе ці виклики є випробуванням, перевіркою. Якщо мова йде про твій стан усвідомленості, то тільки твоя здатність розбиратися з ним буде показувати тобі й іншим, де ти перебуваєш, а вже зовсім не те, як довго ти можеш сидіти із закритими очами або які образи ти при цьому бачиш.
Тому дуже важливо привносити у своє життя більше усвідомленості у звичайних ситуаціях, тобто коли все відбувається відносно гладко. Так ти ростеш і збільшуєш силу своєї присутності. Вона генерує в тобі й навколо тебе енергетичне поле високої частоти вібрацій. Ні неусвідомленість, ані негатив, ані розбрати, ані насильство не здатні проникнути в це поле й вціліти у ньому, точно так само як темрява не може існувати в присутності світла.
Коли ти вчишся спостерігати за своїми думками й емоціями, що вже саме по собі є досить значною частиною, можна сказати, суттю перебування в стані присутності, то ти можеш зачудуватися, коли вперше усвідомлюєш наявність “статичного” тла звичайної неусвідомленості й відчуєш, як рідкісно, якщо взагалі це буває, ти дійсно випробовуєш стан внутрішнього спокою. На рівні мислення ти виявиш найсильніший опір у формі судження, невдоволення й ментальної проекції, спрямованої геть від дійсного моменту. На емоційному рівні ти будеш відзначати “підводний плин”, що складається з почуття тривоги, напруженості, нудьги або нервозності. І те й інше - це різні сторони розуму в його звичному режимі опору.
ЩО ВОНИ ШУКАЮТЬ?

Карл Юнг в одній зі своїх книг розповів про бесіду з одним з вождів американських індіанців, у якій той відзначив, що на його думку більшість представників білого населення найчастіше носять напружений вираз обличчя, мають твердий пильний погляд, та й поводяться досить жорстоко й безсердечно. Він сказав: “Вони увесь час щось шукають. Що вони шукають? Білі завжди чогось хочуть. Вони завжди стурбовані й стривожені. Ми не знаємо, чого вони хочуть. Ми думаємо, що вони зійшли з розуму”.


Зрозуміло, підводний плин постійного занепокоєння почався ще задовго до підйому західної індустріальної цивілізації, але в цивілізації західного типу, що охоплює зараз майже всю земну кулю, включаючи більшу частину Сходу, воно з'являється в безпрецедентно гострій і різкій формі. Воно вже було в часи Ісуса, і було за 600 років до часу Будди, і ще задовго до всього цього. “Чим ви так стривожені?” - запитував Ісус своїх учнів. - “ Чи може тривожна думка додати до твого життя хоча б один день?” А Будда вчив, що джерело страждання перебуває в нашому постійному бажанні й жагучому бажанні.
Опір дійсному моменту, як суспільний функціональний розлад, тісно пов'язане із втратою усвідомлення Сущого й у результаті цього формує базис нашої нелюдської індустріальної цивілізації. Фрейд, між іншим, також визнавав існування цього підводного плину занепокоєння й написав про нього у своїй книзі “Цивілізація і Її Незадоволеності” (“Civilization and Its Discontents”), але він не розкрив щиру причину занепокоєння й не зміг зрозуміти, що свобода від нього можлива. Цей суспільний функціональний розлад створив надзвичайно незадоволену й найвищою мірою насильницьку цивілізацію, що стала загрозою не тільки самій собі, але й життю на планеті в цілому.
РОЗЧИНЕННЯ ЗВИЧАЙНОЇ НЕУСВІДОМЛЕНОСТІ




Поделитесь с Вашими друзьями:
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   50




База данных защищена авторским правом ©psihdocs.ru 2022
обратиться к администрации

    Главная страница