Сила моменту посібник з духовного просвітління


СВІДОМІСТЬ: ШЛЯХ ГЕТЬ ВІД БОЛЮ



страница14/50
Дата19.06.2022
Размер1,17 Mb.
#186379
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   50
Связанные:
Syla momentu zaraz

СВІДОМІСТЬ: ШЛЯХ ГЕТЬ ВІД БОЛЮ
ПЕРЕСТАНЬ СТВОРЮВАТИ БІЛЬ У СЬОГОДЕННІ


Нічиє життя повністю не вільне від болю й суму. Чи не вірніше навчитися з ними жити, аніж намагатися їх уникати?

Величезна частина людського болю зовсім не є необхідною. Вона сама себе створює, точно так само як твій безпритульний розум управляє твоїм життям.


Біль, що ти зараз створюєш, — це якась форма неприйняття, тобто завжди якась форма несвідомого опору тому, що є. Опір на рівні думки - це яка-небудь форма судження. На емоційному рівні - це яка-небудь форма негативізму. Інтенсивність і гострота болю залежить від сили твого опору дійсному моменту, а вона, у свою чергу, залежить від того, наскільки глибоко й сильно ти ототожнюєш себе з розумом. Розум завжди прагне до заперечення дійсного моменту й норовить від нього позбутися. Іншими словами, чим сильніше ти ототожнюєш себе з розумом, тим більше страждаєш. Або можна сказати так: чим більше ти шануєш і приймаєш дійсний момент, тим ти вільніший від болю й страждання, тим ти вільніший від еготипічного розуму.
Чому розум так любить заперечувати дійсний момент або противитися йому? Тому що він не може функціонувати й тримати все під контролем під час відсутності часу, що представляє собою минуле й майбутнє, і тому сприймає позачасової момент Зараз як погрозу. У дійсності, час і розум невіддільні один від одного.
Уяви собі Землю без людей, заселену лише рослинами й тваринами. Чи буде в неї минуле й майбутнє? Чи зможемо ми тоді осмислено міркувати про час? Питання “Що таке час?” або “Яке сьогодні число?”, якщо хоч хто-небудь зміг би його задати, було би досить дурним і зовсім безглуздим. Дуб або орел були б сильно в незрозумілості й здивовані таким запитанням.
“Який такий час? - запитали б вони. - Ах, ну так, звичайно, це зараз. Час - це зараз. А що ж ще?”
Так, нам потрібно, щоб і розум і час працювали в цьому світі, але це саме та точка, де вони беруть наше життя під свій контроль, і це те саме місце, де починаються функціональні розлади, і звідки виходить біль і сум.
Щоб бути впевненим у тому, що все перебуває під його контролем, розум постійно прагне підмінити дійсний момент минулим або майбутнім, а раз час затуляє невіддільні від дійсного моменту життєвість і нескінченний потенціал Сущого, то розум затуляє твою істинну природу. Багаж часу наростає й збирається в людському розумі. Всі разом і кожний окремо страждають від його ваги, однак ігноруючи або заперечуючи дорогоцінний дійсний момент, вони продовжують нарощувати цю вагу, збільшуючи її шляхом приниження цінності дійсного моменту, роблячи його засобом наближення до якоїсь миті в майбутньому, уявлюваному й ніколи не наступаючому в дійсності. Акумулювання часу в колективному й індивідуальному людському розумі також сприяє збереженню величезного залишкового болю минулого.
Якщо ти більше не хочеш заподіювати біль ані собі, ані іншим, якщо ти більше не хочеш додавати її до того,що продовжує жити в тобі болю з минулого, тоді більше не створюй часу або, щонайменше, не створюй його більше, аніж тобі потрібно для практичного життя. Як перестати створювати час? Уяви собі, глибоко зрозумій те, що дійсний момент — це все, що в тебе є. Зроби дійсний момент найважливішим, головним фокусом свого життя. Якщо колись ти в основному перебував у часі й лише зрідка відвідував дійсний момент, то тепер переселися в нього й перебувай у ньому й лише зрідка відвідуй минуле й майбутнє, коли це потрібно для здійснення практичних потреб поточної життєвої ситуації. Завжди говори дійсному моменту “Так”. Що може бути некориснішим, нерозумнішим, аніж внутрішній опір тому, що вже є? Що може бути більше нерозумним, аніж протистояння самому життю, що є зараз і завжди відбувається зараз. Поступися, піддайся тому, що є. Скажи життю “так” і подивися, як життя раптом почне працювати на тебе, а не проти тебе.




Часом дійсний момент неможливо прийняти, він неприємний або жахливий.

Є те, що є. Спостерігай за тим, як розум створює ярлики і як відбувається їхня роздача, як безперервне перебування в судженнях створює біль і робить тебе нещасним. Відслідковуючи механізми роботи розуму, ти відходиш від стереотипу опору й, тим самим, дозволяєш дійсному моменту бути. Цей стан дає тобі можливість почувати смак внутрішньої волі від зовнішніх обставин, смак стану істинного внутрішнього спокою. Тоді просто спостерігай за тим, що відбувається, і при необхідності або по можливості - дій.


Спочатку прийми - потім дій. Що б не вміщував дійсний момент, прийми його так, начебто ти його вибрав. Завжди працюй з ним, а не проти нього. Зроби його своїм другом і союзником, а не ворогом. Це магічним чином перетворить все твоє життя.




БІЛЬ ІЗ МИНУЛОГО: РОЗЧИНЕННЯ ТІЛА БОЛЮ

Якщо в тебе немає доступу до сили моменту Зараз, якщо ти не в змозі прийняти його, то будь-який емоційний біль, що ти відчуваєш, буде ховатися за живучим в тобі залишковим болем. Він змішується з болем з минулого, що уже є, і стає навантаженням як для розуму, так і для тіла. Він, зрозуміло, містить у собі й ті болі, від яких ти страждав у дитинстві, і біль, породжений світовою неусвідомленістю, в умовах якої ти був породжений.


Цей акумульований біль є негативним енергетичним полем, що окуповує твоє тіло й розум. Якщо ти вважаєш його невидимим об'єктом або сутністю, що живе за власними законами, то ти досить близький до істини. Це емоційне тіло болю. У нього дві форми життя: дрімаюча й активна. Тіло болю може дрімати 90 відсотків часу; хоча в глибоко нещасної людини воно може бути активним до 100 відсотків часу. Деякі люди майже все життя живуть через своє тіло болю, у той час як інші можуть почувати його тільки в певних ситуаціях, наприклад, під час інтимної близькості, або в ситуаціях, якимсь чином пов'язаних з минулою втратою або зрадництвом, або спрямованих на заподіяння їм фізичного або емоційного болю, і т.д. Перемкнути його в активний стан може все що завгодно, особливо якщо воно резонує з моделлю болю, заподіяного тобі в минулому. Коли воно готово пробудитися із дрімаючого стану, то його може активізувати навіть думка або безневинне зауваження, зроблене кимось із близьких.
Деякі тіла болю неприємні й переносяться з трудом, але порівняно нешкідливі, як, наприклад, дитина, що не бажає перестати нити й пхикати. Інші - це злісні й нищівні монстри, дійсні демони. Інші з них не гребують фізичним насильством; і вже немає числа тим, які дозволяють собі застосовувати емоційне насильство. Одні нападають на навколишніх або близьких людей, у той час як інші можуть атакувати й тебе - власного хазяїна. У цьому випадку твої думки й почуття із приводу власного життя стають глибоко негативними й саморуйнівними. Хвороби й нещасні випадки частенько напрацьовуються саме таким шляхом. Деякі тіла болю доводять своїх хазяїв до самогубства.
Коли ти думаєш, що добре знаєш яку-небудь людину й раптом уперше в історії ваших відносин вступаєш у конфронтацію із цим далеким, огидним вилупком, то можеш випробувати досить сильне потрясіння. Але набагато важливіше спостерігати це потрясіння в самому собі, аніж у комусь іншому. Відслідковуй будь-які виникаючі в тебе ознаки невдоволення, які можуть з'явитися в якій завгодно формі, - не виключено, що це заворушилося тіло болю, що пробуджується. Воно може прийняти яку-небудь форму роздратування, нетерпіння, похмурого безрадісного настрою, бажання нашкодити, може проявлятися у вигляді озлобленості, приступу сильного гніву, депресії, у потребі драматизувати особисті відносини й т.д. Відловлюй його в той момент, коли воно тільки починає просинатися й виходити із дрімаючого стану.
Точно так само як будь-яка інша істота, тіло болю хоче жити, і воно виживе лише в тому випадку, якщо йому вдасться схилити тебе до ототожнення себе з ним. Тоді воно зможе здійнятися, взяти тебе в оборот, “стати тобою” і жити через тебе. Воно має потребу в тобі для отримання “їжі”. Воно буде підгодовувати будь-які твої відчуття, що резонують або з його власним видом енергії, або із чим завгодно ще, аби тільки це продовжувало створювати подальший біль у якій би то не було формі: у формі злості, деструктивізму, ненависті, горя, емоційної драми, насильства й навіть у вигляді хвороби. Таким чином, коли тебе долає тіло болю, воно створює у твоєму житті ситуацію, що дзеркально відбиває й повертає назад до нього його власну енергію, якою воно й харчується. Біль харчується тільки болем. Біль не може харчуватися радістю. Він не здатний її перетравити.
Варто тілові болю заволодіти тобою, як ти починаєш хотіти ще більше болю. Ти стаєш жертвою або злочинцем. Ти хочеш заподіювати біль або страждати від болю, або й те й інше одночасно. Між тим і іншим немає істотної різниці. Зрозуміло, ти не будеш цього усвідомлювати й тому будеш несамовито сперечатися й запекло повторювати, що зовсім не хочеш болю. Але, придивившись уважніше, ти виявиш, що твій розумовий процес і поводження організовані таким чином, щоб продовжувати й підтримувати цей біль у собі й інших. Якби ти був по-справжньому усвідомлюючим це, то його модель розчинилася б, тому що бажати більше болю — це божевілля, адже ніхто не є свідомо божевільним.
Тїло болю, що з'являється у вигляді темної тіні, що відкидає его, у дійсності дуже боїться світла твоєї усвідомленості. Воно боїться бути виявленим. Продовження його існування, так само як й існування живучого в тобі несвідомого страху перед болем, є наслідком твого несвідомого ототожнення з ним і перебуває в повній залежності від цього ототожнення. Але якщо ти не дивишся на цей біль прямо, якщо ти не виносиш його на світло своєї усвідомленості, теознову й знову будеш виявлятися змушеним дозволяти йому втикати в себе пазурі. Тіло болю може здаватися тобі небезпечним чудовиськом, на яке ти не маєш сил кинути навіть погляд, але запевняю тебе, що це всього лишень нематеріальний фантом, не здатний встояти перед силою твоєї присутності.
Деякі духовні навчання констатують, що, в кінцевому підсумку, весь біль — це ілюзія, і це правда. Питання лише ось у чому: чи вважаєш ти це своєю правдою? Слабка віра не перетворює це в правду. Чи хочеш ти випробовувати біль до кінця днів своїх, продовжуючи повторювати, що це ілюзія? Чи звільнює це тебе від болю? Те, чим ми тут займаємося, — це пошук шляху, яким ти можеш прийти до збагнення цієї істини, так щоб перетворити її в реальність своїх відчуттів.
Тіло болю не хоче, щоб ти спостерігав його прямо й бачив його таким, яке воно є. У той момент, коли ти його розглядаєш, коли почуваєш усередині себе його енергетичне поле, коли звертаєш на нього свою увагу, твоє ототожнення з ним розсипається. Відкривається більше високий рівень свідомості. Я називаю його присутністю. Тепер ти стаєш очевидцем або спостерігачем тіла болю. Це означає, що воно вже не може притворюватися тобою й використовувати тебе для поповнення своїх сил. Це означає, що ти знайшов свою власну, найбільшу внутрішню силу й твердість. Ти отримав доступ до сили моменту Зараз.




Поделитесь с Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   50




База данных защищена авторским правом ©psihdocs.ru 2022
обратиться к администрации

    Главная страница