Зв’язок методики викладання історії в допоміжній школі з іншими педагогічними науками.
Вивчення процесу навчання історії спирається на споріднені науки і перш за все на історію, педагогіку і психологію (спеціальну педагогіку і спеціальну психологію).
Історія як навчальний предмет в допоміжній школі так само, як і в загальноосвітній, має своєю основою історичну науку, але це не зменшена її модель.
Історія як шкільний предмет не включає історіографію та дискусійні питання. Оскільки методика навчання історії свій головний зміст одержує шляхом розгляду самої історії як науки і як предмета викладання, один з дослідників спеціальної методики навчання історії О.І. Стражев запропонували вважати її під цим кутом зору «історичною дисципліною», хоч і визнавав, що під кутом зору розробки питань навчання вона є наукою педагогічною.
О.І. Стражев підкреслював, що методика навчання завжди повиннабутинарівні сучасного розвитку історичної науки, спираючись на яку методика може науково розробляти питання про відбір і висвітлення фактичного понятійногозмісту в шкільних курсах історії, а частково і про шляхи його розкриття у навчанні. Ці положення будуть вірними і по відношенню до допоміжної методики викладання історії, не дивлячись на відірваність курсу історії в допоміжній школі від курсів історії, що викладаються в загальноосвітній школі. Методика навчання історії у допоміжній школі тісно пов’язаназолігофренопедагогікою, у відповідності з рекомендаціями якої вона визначаєзміст матеріалу з історії і надає допомогу вчителю в практичній спрямованості при розробці питань та завдань з різних тем навчальної програми. Спеціальна методика навчання історії спираєтьсянадидактичніпринципи, використовуєметодинавчаннязурахуваннямспецифічнихвимог, які сформовані
спеціальною дидактикою.
Методика навчання історії в допоміжній школі тісно пов’язана із спеціальною психологією, яка надає дані про дитину з порушенням інтелекту. З курсу загальної психології відомо, що в організації пізнавальної діяльності учнів учитель йде від конкретних фактів через їх розбір та узагальнення доформування понять. Це так званий індуктивний метод. Разом з тим організація пізнання може йти і дедуктивним методом, тобто учнів спочатку знайомлять з теоретичними положеннями, а потім вивчають конкретні факти. Можливості використання таких методів навчання історії учнів з порушенням інтелекту визначає спеціальна методика.
Дані психології свідчать про необхідність поєднання в діяльності учнів чуттєвого та раціонального в пізнанні, вимагають у навчанні наочності та активної мисленнєвої роботи учнів. Психологічні дослідження пізнавальних процесів школярів з порушенням інтелекту допомагають визначатиоптимальнішляхи навчання історії, передбачати можливі складнощі, відбирати матеріал, диференційовано планувати прийоми роботи, види завдань.
Методика навчання історії в допоміжній школі, реалізуючи дидактичний принцип наступності, обираючи той чи інший метод навчання, спирається навікові особливості та враховує індивідуальні можливості учнів з порушенням інтелекту.
Спеціальна методика історії використовує рекомендації, розроблені методикою навчання історії в загальноосвітній школі. Таке запозичення спирається на теоретичне положення Л.С. Вигодського про єдність основнихзакономірностей розвитку нормальної та розумово відсталої дитини, дає можливість застосовувати на уроках історії в допоміжній школі методи,прийоми та засоби навчання, розроблені методикою навчання історії узагальноосвітнійшколі. Разом з тим усі методи і засоби навчання історії, що застосовуються, повинні сприяти корекції недоліків учнів з порушенням інтелекту.